Життя прекрасне!

Це перший  і останній мій пост про революцію в країні.

Раніше я хотіла написати про ситуацію в Україні, і написала. 

Та не помітила, що створювала нове повідомлення не в своєму блозі.

Опублікувала пост в блозі "Скрапдевчата" :))))))))))))))))))))))

І вирішила, якщо Доля так наді мною шуткує, то не варто писати його взагалі.

Тим більш, що там були дуже палкі речі.

А свої думки та розуміння в чужу голову не засунеш, отож...

Попередній пост з молитвою про Україну я опублікувала без тексту, бо не було слів...

Цей пост пишу, бо мені вже пора підніматися після всього, що сталося...

Вже багато днів поспіль Даня запитує в мене, чому в мене нема настрою.

Я кажу, що є. І він є, але настрій просто ніякий...

Глибоке душевне виснаження.

Не хочеться нічого робити, тим більше створювати...

Нажаль, в моєму повсякденному оточенні дуже багато А-політичних людей,
які відгородилися від ситуації стіною "це все відбувається в іншому світі і ніякого відношення до мене не має. Мені це не цікаво." А я згадую, як ми ночами не спали - стежили за новинами...

Ну, то вибір кожного.

Тим більше, що ми приймали участь в подіях, давайте дивитися правді в очі, пасивно.

Та ми більш переживали це душею, молилися та вірили...

Дуже часто зараз зустрічаю в блогах вступи типу: "в країні важко, але не будемо про це, дивимося листівочки, ла-ла-ла". В мене така поведінка в голові просто не вкладається...

Навіщо ви це робите? Ну просто не пишіть тоді нічого, і все!

Я створювала свій блог не тільки для рукотворних робіт, 

але й, по-перше, щоб ділитися з вами своїм життям. 

І вважаю, як ти не закривайся, ти маєш на такі речі реагувати.

Важко усвідомлювати, як багато байдужих людей.

(дехто на мене вже як на божевільного фашиста дивиться 

(чи ким там мене з моїми поглядами уявляють))

Вважаю, що саме через ці обставини у когось золоті батони по хаті валяються, 

а комусь ні за шо дитині яблуко купити.

Але досить.

Хто не розуміє, той не зрозуміє. І не варто про це більш говорити.

Найяскравіше сонце засяяло в моєму серці з подвигом Небесної Сотні та всіх людей, 

які вийшли на Майдан. За мене. За моє майбутнє.

Бо я вже не вірила, що український народ на таке здатен!

І я їм ТАК вдячна!

І не вимовити словами, як я пишаюся тим, що ці люди змогли зробити!

автор рисунка> Юрий Журавель

Я впевнена, що ми стоїмо на початку.

Невідомо чого.

І може бути гірше.

Але подїї 2013-2014 року назавжди залишаться в моєму житті.

Бо вони змінили все до коріння.

P.S. Сьогодні я вперше випрасувала одяг для роботи. Одягла чисту куртку, павлопосадську хустину, нанесла пару крапель парфюму від Ланком "Життя прекрасне"...

Я люблю вас!

І вдячна за те, що ви-мої читачі!

*)