Це перший і останній мій пост про революцію в країні.
Раніше я хотіла написати про ситуацію в Україні, і написала.
Та не помітила, що створювала нове повідомлення не в своєму блозі.
Опублікувала пост в блозі "Скрапдевчата" :))))))))))))))))))))))
І вирішила, якщо Доля так наді мною шуткує, то не варто писати його взагалі.
Тим більш, що там були дуже палкі речі.
А свої думки та розуміння в чужу голову не засунеш, отож...
Попередній пост з молитвою про Україну я опублікувала без тексту, бо не було слів...
Цей пост пишу, бо мені вже пора підніматися після всього, що сталося...
Вже багато днів поспіль Даня запитує в мене, чому в мене нема настрою.
Я кажу, що є. І він є, але настрій просто ніякий...
Глибоке душевне виснаження.
Не хочеться нічого робити, тим більше створювати...
Нажаль, в моєму повсякденному оточенні дуже багато А-політичних людей,
які відгородилися від ситуації стіною "це все відбувається в іншому світі і ніякого відношення до мене не має. Мені це не цікаво." А я згадую, як ми ночами не спали - стежили за новинами...
які відгородилися від ситуації стіною "це все відбувається в іншому світі і ніякого відношення до мене не має. Мені це не цікаво." А я згадую, як ми ночами не спали - стежили за новинами...
Ну, то вибір кожного.
Тим більше, що ми приймали участь в подіях, давайте дивитися правді в очі, пасивно.
Та ми більш переживали це душею, молилися та вірили...
Дуже часто зараз зустрічаю в блогах вступи типу: "в країні важко, але не будемо про це, дивимося листівочки, ла-ла-ла". В мене така поведінка в голові просто не вкладається...
Навіщо ви це робите? Ну просто не пишіть тоді нічого, і все!
Я створювала свій блог не тільки для рукотворних робіт,
але й, по-перше, щоб ділитися з вами своїм життям.
І вважаю, як ти не закривайся, ти маєш на такі речі реагувати.
Важко усвідомлювати, як багато байдужих людей.
(дехто на мене вже як на божевільного фашиста дивиться
(чи ким там мене з моїми поглядами уявляють))
Вважаю, що саме через ці обставини у когось золоті батони по хаті валяються,
а комусь ні за шо дитині яблуко купити.
Але досить.
Хто не розуміє, той не зрозуміє. І не варто про це більш говорити.
Найяскравіше сонце засяяло в моєму серці з подвигом Небесної Сотні та всіх людей,
які вийшли на Майдан. За мене. За моє майбутнє.
Бо я вже не вірила, що український народ на таке здатен!
І я їм ТАК вдячна!
І не вимовити словами, як я пишаюся тим, що ці люди змогли зробити!
автор рисунка> Юрий Журавель
Я впевнена, що ми стоїмо на початку.
Невідомо чого.
І може бути гірше.
Але подїї 2013-2014 року назавжди залишаться в моєму житті.
Бо вони змінили все до коріння.
P.S. Сьогодні я вперше випрасувала одяг для роботи. Одягла чисту куртку, павлопосадську хустину, нанесла пару крапель парфюму від Ланком "Життя прекрасне"...
Я люблю вас!
І вдячна за те, що ви-мої читачі!
*)
